Якщо Ви перестали жити «від зарплати до зарплати» і у Вас все частіше почали з'являтися «вільні» кошти, Ви можете вважати себе потенційним інвестором, а належні Вам гроші - капіталом. Однак, щоб стати повноцінним інвестором, Ви повинні свій капітал кудись вкласти (інвестувати).

Куди вкласти гроші?

Стрімкий розвиток фінансових ринків настільки розширив напрямки та способи вкладення грошей, що без знань і досвіду стає важко зорієнтуватися в мозаїці  інвестиційних альтернатив.

Отже, серед основних напрямків інвестування є:
•  Розміщення грошей на банківський депозит;
•  Самостійне інвестування на ринку цінних паперів;
•  Вкладення грошей до інституту спільного інвестування (ІСІ).

У всіх цих напрямків інвестування є свої переваги і недоліки, які представлені в таблиці:

Отже, за порядком.

Найпростіше, що може зробити інвестор, це вкласти гроші в банк. Тут все більш-менш знайомо: інвестор відкриває рахунок, на який перераховує свої кошти. Далі на його внесок нараховуються обумовлені раніше відсотки. Податок від отриманого у банку доходу у 2007 р. не стягується. Оскільки ризик вкладень у банк невисокий, то і прибутковість теж великою не буде: приблизно 8-10% річних у валюті, 12-16 у гривні. Таким чином, за існуючих темпів інфляції банківський депозит дозволить вкладнику дещо уповільнити зменшення свого капіталу внаслідок зростання цін.

У пошуках вищого доходу можна спробувати і самостійно інвестувати кошти, вибираючи найпривабливіші фінансові ринки. Це можуть бути  валютні ринки або ринки цінних паперів, які вимагають від інвесторів серйозних навичок і спеціальних знань. Серед переваг самостійного управління - можливість самому контролювати ризики, швидко реагувати на ринкові коливання, а також мати змогу у будь-який момент відволікати на термінові потреби частину інвестованих коштів.  Зняти гроші, наприклад, з термінового банківського депозиту без втрат в нарахованому доході неможливо.

Прибутковість самостійного управління коштами залежить передовсім від рівня кваліфікації самого інвестора та рівня ризику. Однак саме у такий спосіб можна досягти найбільшої прибутковості, яка досягається завдяки можливості оперативно  приймати рішення щодо складу і структури портфеля, а також термінів вкладення. Водночас у цьому випадку інвестору самому доведеться нести суттєві витрати, пов’язані з обслуговуванням торгового рахунку, обліком операцій, доступом до торгового терміналу. Ці витрати можна скоротити при довгостроковому інвестуванні за рахунок невеликого числа операцій.

Зменшує привабливість цього способу також оподаткування. Доходи за цінними паперами оподатковуються для фізичних осіб за ставкою 15%. При цьому податок стягується з різниці між сумою реалізації цінних паперів і фактично понесених витрат на їхнє придбання, сюди входять документально підтверджені суми купівлі цінних паперів, комісії брокеру та інші витрати на облік операцій.

Більш привабливою, але й більш ризикованою є участь у спільному інвестуванні. Потенційний інвестор може вкласти кошти в інститути спільного інвестування (ІСІ) (корпоративний  інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд). При цьому укладається договір на придбання цінних паперів ІСІ з компанією з управління активами (КУА) цього ІСІ. У даному випадку фонд виступає у ролі певного акумулятора коштів учасників фонду, сплачених за його цінні папери (акції КІФ або інвестиційні сертифікати ПІФ). Далі зібрані грошові кошти інвестуються КУА в цінні папери, банківські депозити або ж в інші активи - нерухомість, корпоративні права і т.п.

Якщо всі описані вище варіанти вкладення коштів були індивідуальними інвестиціями, то ІСІ є формою здійснення колективних інвестицій. Це означає, що активи, в які інвестовані кошти учасників, перебувають у колективній власності всіх інвесторів. У цьому сукупному капіталі кожному окремому інвестору належить частка, яка є пропорційною придбаній ним кількості цінних паперів ІСІ.

ІСІ привабливі для інвестора з кількох причин.

По-перше, для інвестування в ІСІ не вимагається володіти професійними навичками, достатньо просто вибрати фонд та КУА, що викликають довіру. Правда, щоб їх обрати, треба мати уявлення про те, що таке ІСІ, КУА та які вимоги висуваються до якості управління активами інвестиційних фондів.

Важливою для інвестора ІСІ  є також можливість збільшити свої статки. Доходи від вкладення у цінні папери Фонду, як правило, вищі ніж, наприклад, процент на банківському депозиті, оскільки у банку прибуток від операцій після виплати відсотків вкладникам розподіляється між акціонерами банку, в той час як вкладник інвестфонду водночас є і його співвласником, тому отримує прибуток у повному обсязі за винятком лише обумовлених документами Фонду раніше комісійних для КУА та структур, що обслуговують ІСІ.

Зручність ІСІ і в тому, що багато фондів (зокрема відкриті ІСІ) дозволяють інвесторам забрати свої кошти у будь-який момент, продавши цінні папери фонду за ціною, яка відображає вартість його чистих активів у розрахунку на один сертифікат. На відміну від   дострокового закриття банківського депозиту, в ІСІ інвестор у доходності не втрачає. 

Наступна перевага - це податковий режим. Учасники ІСІ хоч і сплачують податки, але це відбувається тільки у момент отримання дивідендів або реалізації цінних паперів ІСІ. При цьому, застосовується одна з двох схем оподаткування, поданих у таблиці.

Крім цього, права інвесторів захищає Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові і корпоративні інвестиційні фонди)», згідно якого колективне інвестування підлягає жорсткому регулюванню з боку держави (Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку), а також аудитора і зберігача активів фонду .

Серед недоліків вкладення коштів в ІСІ - досить великі, порівняно з іншими формами  інвестування, витрати, які «лягають» на учасника ІСІ. Максимальна величина витрат, встановлена законодавством,  сягає 10% від середньорічної вартості чистих активів відповідного ІСІ.

Ще одним мінусом є не завжди достатня ліквідність вкладень в ІСІ. Якщо для відкритих або інтервальних інвестфондів вона більш-менш прийнятна, то реалізувати належні учаснику цінні папери закритого ІСІ, особливо у разі термінової потреби, буде непросто.

Головна відмінність вкладень в ІСІ від банківських депозитів – відсутність гарантованої доходності за цінні папери ІСІ.

У загальному виді виконання функцій фінансового менеджера повинне забезпечити найбільш ефективний потік фінансових ресурсів клієнта, що є головним джерелом зростання добробуту в сучасних умовах.

Основні функції фінансового менеджера укладаються в наступному:

1. Фінансовий аналіз і планування.

2. Прийняття довгострокових інвестиційних рішень і визначення найбільш оптимальної структури активів.

3. Прийняття довгострокових рішень на вибір джерел фінансування й формування структури капіталу, розробка політики залучення капіталу на найбільш вигідні для клієнта умовах і в найбільш ефективній комбінації власних і позикових коштів;

4. Керування портфелем цінних паперів;

5. Управління оборотними коштами клієнта;

6. Керування поточними зобов'язаннями;

7. Інші функції, пов'язані із захистом активів (страхуванням), оподатковуванням, консультуванням.

Дослідження британських учених показали, що більша частина 30-літніх жителів Туманного Альбіону живуть у борг і не піклуються про нагромадження на старість. Третина представників молодого покоління не мають ніяких заощаджень. Щоб виправити положення, фінансові консультанти рекомендують їм спочатку розплатитися з боргами по кредитних картах, а потім самим почати пенсійні нагромадження.

28-літню жительку Лондона Емілі Хау проблема особистих нагромаджень мало хвилює. Шість років тому вона закінчила Nottingham Trent University, а зараз працює аналітиком на телебаченні. На її кредитній карті борг у кілька тисяч фунтів стерлінгів, не вважаючи непогашених сум студентських позик. Така ситуація типова для сучасного покоління 20- і 30-літніх британців. Вони вважають, що наявних грошей занадто мало, щоб інвестувати у власну пенсію.

”Найбільше мене хвилює проблема повернення боргів, - говорить Хау. - Зараз мені не до пенсійних нагромаджень - важливо просто залишитися на плаву”. Настільки ж віддаленої для неї залишається й перспектива нагромаджень на покупку великої власності. Одержуючи порядку 27 000 фунтів стерлінгів ($48 200) у рік, Хау не може дозволити собі придбати нерухомість у Лондоні. ”Звичайно, в ідеалі хотілося б почати сходження по майновим сходам, але в цей момент це для мене зовсім нездійсненне, - міркує вона. - Першочергове завдання - вчасно вносити орендну плату за житло й робити щомісячні внески по кредитах”. Навіть для оплати оренди квартири Емілі користується кредитною картою.

Багато недавніх випускників університетів не думають про пенсію, у першу чергу вирішуючи завдання поточних боргів. Стаж роботи, необхідний для одержання середньої пенсії ( щоформується за рахунок відрахувань роботодавця), у представників цього покоління буде істотно більшим, ніж у їхніх батьків.

Тривалість життя зросла, а процентні ставки по довгострокових вкладеннях знизилися. Це означає, що людям необхідно накопичувати значно більші суми, щоб на виході одержати мало-мальськи прийнятну пенсію. По даним Annuity Bureau (підрозділ Alexander Forbes Group, що надає фінансові послуги й послуги з оцінки ризиків), в 1990 р. середній розмір щорічних рентних платежів, виплачуваних у рамках ануїтетного контракту, придбаного за 100 000 фунтів, становив 10 000 фунтів у рік. В 2005 р. це було вже всього 4000 фунтів.

Подібна ситуація склалась не дуже давно. До 1990 р. у випускників університетів практично не було боргів. Під час навчання вони користувалися пільгами системи соціального страхування, допомога на житло, пільгами для незаможних, а іноді навіть допомога з безробіття. Ще 10 років тому випускникам університетів, як правило, вдавалося знайти добре оплачувану роботу, що дозволяла розраховувати на покупку нерухомості протягом декількох років після одержання диплома. Але ці часи залишилися в минулому. По оцінці Halifax, у середині 1990-х британець, що купував житло перший раз у житті, платив у середньому 45 249 фунтів. Сьогодні середня ціна зросла до 173 498 фунтів.

Дослідження Alliance & Leicester дозволяє зробити висновок про тенденцію до підвищення рівня загальної заборгованості серед молоді. Британець у віці до 30 років у середньому має борги на 7718 фунтів (без обліку іпотеки). Для 50-літніх цей показник на 417 фунтів менше. У громадян старше 50 років він становить усього 3740 фунтів. При цьому в молоді найбільш низький рівень заощаджень; біля третини представників цієї категорії взагалі їх не мають.

Ріст рівня заборгованості серед молодих людей свідчить про культурне й світоглядне зрушення, уважають експерти. ”Збирати гроші стало немодно, - говорить Андреа Розаріо, директор фінансово-консультаційної фірми Rozario Harris. - У наших дідів було інше відношення до фінансових питань. Якщо фінансовий стан не дозволяло їм купити ту або іншу річ, вони її не купували. Тепер, коли з'явилися кредитні карти й доступні позики, суспільство стало набагато більшою мірою споживчим”.

Фахівці з фінансової компанії Prudential уважають, що оптимальна схема поводження - почати робити пенсійні відрахування в 22 року, купити будинок в 25 років і приступитися до нагромаджень в 26 років. ”Коли людині 26, вона найчастіше не усвідомлює всіх переваг довгострокової стратегії нагромадження, у тому числі пенсійного, - говорить Роджер Ремсден, директор британського підрозділу Prudential. - Уже по закінченні багатьох років чоловік оглядається назад і починає шкодувати, що не подбав про це раніше”.

Перший крок до оздоровлення ситуації, уважають експерти, - розплатитися з боргами по кредитній карті. ”Це повинне стати головним пріоритетом, - підкреслює Джонатан Фрай, дипломований фахівець із фінансового планування. - При ставці в 18% і вище цей вид боргу виходить найдорожчим. Потрібно по можливості брати кредитки, що мають пільговий період з нульовою процентною ставкою. Помилково думати, що невелике випадкове прострочення по кредиту не така вуж важлива річ. Якщо ви не платите по боргах, велика ймовірність, що в той момент, коли ви вже будете здатні купити житло, ви не зможете одержати дешевий іпотечний кредит”.

Інша справа - студентські позики. Це порівняно легка форма заборгованості, оскільки у Великобританії ставки по них прив'язані до індексу споживчих цін, а він становить зараз 2,4% річних. Багато заповзятливих екс-студентів кладуть кошти, які можна було б пустити на погашення цих кредитів, на рахунки з більше високою процентною ставкою, одержуючи в такий спосіб невеликий дохід.

Наступним пріоритетом повинне стати формування власних пенсійних нагромаджень; особливо сприятливі умови для цього існують у компаніях, що розташовують відповідними пенсійними схемами або пенсійними фондами. ”Коли тобі 20 із чимсь років, дуже легко запустити в дію цей невеликий накопичувальний механізм, щоб надалі вже не думати про дану проблему. Але чим довше ви відкладаєте цей крок, тим гірше буде ваше положення, адже мова йде про складний відсоток, - говорить Фрай. - Людина, що почав збирати гроші в 21 рік, до 30 уже може подвоїти розмір свого фонду”. (Складний відсоток припускає нарахування доходу на суму, що за попередній рік уже збільшилася на певний відсоток; таким чином, щороку нарахування йдуть на все більшу суму, збільшуючи дохід.) Більшість консультантів рекомендують виділяти на нагромадження 10-15% особистого доходу, але конкретні цифри залежать від того, у якому віці ви почали це робити. ”Чим раніше ви почнете, тим менші суми вам треба буде відкладати, щоб нагромадити ту саму суму”, - говорить Джон Джоури, заступник гендиректора однієї з найбільших британських компаній по наданню корпоративних пенсійних схем - B&CE.

Наступним пріоритетом може стати нагромадження коштів для покупки нерухомості. Дуже важливо, на думку експертів, щоб рівень особистих видатків у випускників університетів протягом першого років роботи був невисоким.

Автор: Люси Уорік-Чін

Джерело: Відомості

Уоррен Баффет - найвідоміший у світі інвестор, він зробив свій капітал, інвестуючи в акції. Його статки нині становлять 46 млрд доларів. Корисно прислухатися до порад цього фахівця.

Перший принцип Уоррена Баффета: «Інвестування полягає в тому, щоб вкласти гроші сьогодні й завтра одержати більше грошей». Уоррен Баффет завжди вів досить скромний спосіб життя: замість того щоб жити в дорогих котеджах і харчуватися в ресторанах, він кожну вільну копійку (тобто цент) вкладав в акції. За 35 років він збільшив суму з 100 тис. доларів на 200 000%.

Другий принцип: «Купуйте акції тільки тих компаній, чия продукція подобається вам особисто». Наприклад, вам подобається стільниковий зв'язок «Київстар», зручність банкоматів Приватбанку або обслуговування в аптеці «3І». У свій час Уоррен Баффет значно збільшив свій стан, купивши 9-процентний пакет акцій компанії, що виготовляє його улюблену бритву «Жиллет».

Третій принцип: «Ніколи не вкладайте в ті області, у яких ви не розбираєтеся». До оцінок і рекомендацій аналітиків, як і до прогнозу погоди, можна прислухатися, але не варто довіряти їм на 100%. Саме тому краще вкладати гроші в ту область, що, по вашій особистій думці, більше зрозуміла.

Четвертий принцип: «Ніколи не церемоньтеся зі збитковими підприємствами!» Або, простіше говорячи, з тими, які вам не подобаються.

П'ятий принцип: «За кожною зростаючою акцією коштує успішний бізнес». Які акції виросли найбільше за останні 10 років у Росії? Нафтогазові й золотодобувні. Ні для кого не секрет, що слово «нафтовик» у російській мові майже синонім слова «мільйонер». Торгівля сировиною, безсумнівно, прибутковий і успішний бізнес, тому й акції ростуть. А взагалі, «ціна враховує всі» - говорить відома приказка торговців, і якщо в компанії всі добре й доходи ростуть, то акції приречені на ріст.

Шостий принцип: «Вкладайте гроші в бізнес із міжнародними мережами». Російським гравцям ще має бути перевірити цей принцип на практиці, тому що із закордонними компаніями співробітничають далеко не все. У топ-аркуші, природно, сировинна галузь: нафта, газ, метали.

Сьомий принцип: «На ринку є акції-переможці, і треба їх знайти». Як правило, завжди якісь компанії ростуть швидше, ніж інші. Наприклад, акції РАО «ЄЕС Росії» за останній місяць додали більше 20%, а нафтові акції простояли на місці, тому що світова ціна на нафту не росла. Із чого випливає наступне, восьме правило Уоррена Баффета.

Восьмий принцип: «Якщо ви використовуєте розрахунки, те не обов'язково досягнете вершин, але зате не поринете в божевілля». Безсумнівно, є спеціальні методики аналізу ринку, і необхідно їх використовувати: читати зведення новин, дивитися звітності компаній і графіки цін на сировину. Використовуйте аналіз, і ви виб'єтеся із загальної юрби неосвічених інвесторів, відповідно, ваш прибуток зросте.

Дев'ятий принцип: «Саме головне - історія компаній». Цю фразу часто любить повторювати Баффет. З погляду метра фінансів, інвестори занадто часто роблять ту саму помилку, «дивлячись у дзеркало заднього виду». Вони намагаються оцінити ситуацію по зовсім короткому минулому, упускаючи прекрасні можливості. Необхідно бачити історію розвитку всієї компанії, а не короткострокові події. Ті, хто не зрозумів цей принцип, здорово прогоріли на спогадах про кризу 1998 року. Поки інвестори плакали про загублений прибуток, ринок набирав швидкість на рості цін на нафту й припливі іноземних інвестицій.

Десятий принцип: «Служіння муз не терпить суєти». «Я купую акції, і мені однаково, що трапиться з ринком наступного дня, - говорить Баффет. - Однак зовсім не важко пророчити, що буде з ринком у довгостроковому періоді». З фактами не посперечаєшся. Баффет, безумовно, прав. Наприклад, за останні роки на російському ринку минулого й зльоти, і падіння, однак від мінімумів 1998 року ринок виріс в 44 рази.

Давно шукав картку з гарними умовами введення безготівки і одержання коштів без комісії і знайшов - VISA ELECTRON.

Безготівкове введення - 0% комісії.

Зняття готівки в банкоматі - 0% комісії.

Обслуговування - 0 грн.

Це не реклама, сам мав проблеми з виводом чесно зароблених. 

Особистий Фінасовий План – це основа Вашої взаємодії з тими грошима (грошовими потоками), які проходять через Вас і Вашу сім'ю. «Це хіба гроші?» – скажете Ви і не будете мати рацію.

Давайте оцінимо наш фінансовий потенціал, підрахувавши, скільки ж грошей в середньому може пройти через наші руки за все трудове життя.

Отже:
• при доході в середньому 1000$ в місяць і
• трудовому стажі 40 років

через наші руки пройде майже 500 000 $.

Подобається цифра? Проте у більшості з нас вийде, як в тому анекдоті:

Приходить чоловік до окуліста і говорить: «Лікарю, у мене проблема із зором!»
«У чому справа?» – питає лікар.
«Я заробляю гроші, але я їх НЕ БАЧУ!» – відповідає пацієнт!

Як же вирішити «проблему» із зором, як навчитися «бачити» зароблені гроші? Узяти їх під контроль! Зробити це можна, зокрема, навчившись ПЛАНУВАТИ свої грошові потоки.

Що плануємо?
Фінансове планування або фінансовий менеджмент як процес управління фінансовими ресурсами для досягнення поставленої мети включає роботу в п'яти ключових областях:
• 1. Управління цілями;
• 2. Управління готівкою;
• 3. Управління ризиками;
• 4. Планування пенсії;
• 5. Управління інвестиціями.

1. Управління цілями. Тут складно сказати що-небудь нове. Про необхідність постановки цілей написана не одна книга. Ну а якщо коротко, то, мабуть, Люіс Керролл зможе це зробити краще всіх:

– Скажіть, будь ласка, куди мені звідси йти?
Це багато в чому залежить від того, куди ти хочеш прийти, - відповів Кіт.
Так мені майже все одно, - почала Аліса.
Тоді все одно, куди йти, - сказав Кіт.
Лише б потрапити абикуди, - пояснила Аліса.
Не турбуйся, абикуди ти обов'язково потрапиш, - сказав Кіт, - звичайно, якщо не зупинишся на півдорозі.
(Люіс Керролл. «Аліса в країні Чудес»)

2. Управління готівкою допомагає знайти додаткові гроші або створити нові джерела доходів. Воно має на увазі:
• Управління потоком готівки;
• Створення фонду для непередбачених витрат;
• Правильний розподіл витрат;
• Збільшення доходів.

3. Управління ризиками. Я б включив сюди:
• Фінансовий захист у разі непередбачених подій;
• Страхування життя;
• Медичне страхування;
• Страхування нерухомості і автомобіля.

Ці види страхування, думаю, покривають 90-95% відсотків істотних ризиків, а саме: збиток здоров'ю (для себе і членів сім'ї), збиток автомобілю (своєму і чужому з вашої вини) і збиток майну в результаті пожежі.

4. Планування пенсії. Тут важливо зрозуміти, що можна зробити з накопичувальною частиною пенсії, визначитися з вибором недержавного пенсійного фонду, а також розглянути варіант покупки поліса накопичувального страхування з можливістю виплат по досягненню певного віку.

5. Управління інвестиціями. Це, безумовно, найскладніший з аспектів персонального планування. В цілому, коротко сформулювати мету будь-якого інвестора допоможе Джон Темплтон. За його словами, «мета будь-якого інвестора – досягти стійкої комбінації між безпекою інвестицій, одержуваним доходом і зростанням капіталу»

По порядку, на зарядку.
Планування особистих фінансів нічим не відрізняється від складання будь-яких інших планів і складається з декількох етапів:
1) визначення цілей;
2) збір необхідних даних;
3) аналіз даних в світлі поставлених цілей;
4) розробка відповідних рішень;
5) реалізація розроблених рішень;
6) регулярне оновлення плану.

Схема достатньо розумна, універсальна і заснована на звичайному здоровому глузді. Проте, давайте спробуємо детальніше розібратися в кожному з пунктів.

1. Визначення цілей. Тут потрібно зрозуміти, що конкретно ви хочете мати, хоча це і непросто. Який дохід ви хочете одержувати до пенсії? Яку пенсію ви хочете мати? Якій вам потрібен будинок? Або квартира? Який автомобіль? Яку освіту ви хочете дати своїй дитині? Яку додаткову освіту хочете здобути ви або ваші близькі? Запишіть свої цілі, їх вартість (ми ж все-таки про гроші говоримо) і не забудьте розставити пріоритети.

2. Збір необхідних даних. Вірогідно, якщо ви склали особисті фінансові звіти (врахували Ваші доходи і витрати, активи і пасиви), то вважайте, що необхідна інформація вже у вас в руках.

3. Аналіз даних. Чи досяжні ваші цілі в розрізі вашого поточного фінансового стану? Можливо, варто скоректувати свої нові цілі, щоб вони не залишилися тільки на папері, а утілилися-таки в життя. Або – залишити існуючі цілі, але на етапі розробки рішень включити в план пункти по збільшенню свого поточного доходу (втім, такі пункти варто включати в план «по-будь-якому»).

4. Розробка рішень. Для досягнення кожної з ваших цілей необхідно знайти відповідне рішення. Потрібно визначитися з тимчасовим горизонтом, допустимим рівнем ризику і вибрати прийнятні інструменти. При складанні плану цей пункт вимагає особливо ретельної роботи. Це – основа реалізації вашого плану. Приділіть йому максимум часу і уваги. Залучайте сторонніх консультантів, аналізуйте тенденції в роботі того або іншого інструменту – і лише після цього ухвалюйте рішення.

5. Реалізація рішень. Просто РОБІТЬ те, що задумане згідно розробленого плану. ДІЙТЕ, інакше ваш план – всього лише нікому не потрібний набір букв і цифр.

6. Регулярне оновлення плану. План – це не результат, це процес. Постійно контролюйте етапи виконання наміченого і при необхідності коректуйте цілі і/або вибрані інструменти.

Виходячи зі всього вищесказаного, ми бачимо, що фінансове планування – це, за великим рахунком, планування не ГРОШЕЙ, а ЖИТТЯ! Тому варто віднестися до розробки власного Фінансового Плану Життя більш ніж серйозно.

Успіху Вам в готівковому і безготівковому житті!

Це так просто - вставив у банкомат картку, набрав Пін-код, вказав потрібну суму і відразу її одержав. Проте "спілкування" із грошовим ящиком може піднести несподівані сюрпризи...

Рахуємо до трьох

Якщо три рази підряд ввести неправильний Пін-код, то ваша картка буде заблокована, а після п'ятого промаху банкомат попросту її "заарештує". Причому не важливо, чи мали ви справу тільки з одним банкоматом чи із трьома-чотирма, що належать різним банкам, всі ваші невдалі спроби будуть пораховані. Часові проміжки між набором невірного Пін-коду також не регламентовані. А все тому, що отриману від клієнтів інформацію банкомати передають у єдиний центр, на керуючий комп'ютер, де вона обробляється і зберігається. Що робити? Зверніться в службу клієнтської підтримки свого банку. Якщо ж картка "арештована" банкоматом, що належить "чужому" банку, дзвонити потрібно і туди (телефони є на кожному пристрої). А щоб у майбутньому уникнути подібних проблем, носіть із собою "шпаргалку" з Пін-кодом. Природно, не слід тримати папірець із заповітними цифрами в гаманці поруч із карткою - краще "сховати" їх між цифрами якого-небудь вигаданого телефонного номера і внести в пам’ять мобільника під неіснуючим іменем.

Встигнути за 30 секунд

Після того як з банкомата вилізли купюри, не вагайтеся. Якщо ловити гав і не забрати гроші протягом 30 секунд, то машина визнає їх незатребуваними і втягне назад (деякі пристрої дають на роздум близько хвилини, але краще не експериментувати). Це зроблено винятково для вашої безпеки, щоб випадково залишені вами "цінності" не потрапили в чужі руки. Більшість банкоматів спочатку видають картку, а потім вже гроші (хоча буває і навпаки, наприклад банкомати Райффайзенбанку і Сітібанку). І тому є логічне пояснення. Коли людина йде до банкомата, вона переслідує конкретну мету - одержати гроші, а одержавши їх і захопившись перерахуванням, може елементарно забути про картку. Правда, у такої послідовності є й очевидні мінуси. Якщо клієнт має намір продовжити "діалог" з банкоматом, наприклад зняти ще одну порцію готівки або оплатити послуги мобільного зв'язку, він змушений знову вставляти картку і набирати Пін-код. Що робити? Отже, ви не встигли забрати гроші. Швидше за все, банкомат анулює операцію, і ваш рахунок залишиться в цілості і схоронності. На практиці ж може трапитися всяке. Тому не завадить навести довідки в "своєму" банку. Якщо виявиться, що "скарбниця" схудла, пишіть заяву в банк, якому належить банкомат. Після проведення інкасації кошти будуть повернуті на рахунок.

Під знаком нерівності

Від помилок не застрахований ніхто. Навіть комп'ютерний мозок банкомата може давати збої. Тому не дивуйтеся, якщо замість 500 грн. ви одержите 400 або 600. Що робити? Насамперед зберігайте спокій! Усе записується! Банкомат акуратно рахує видавані гроші, а його підрахунки перевіряють касири при інкасації. Так що помилка буде обов'язково виявлена і недостачу вам повернуть. Правда, для цього потрібно буде звернутися із заявою в службу підтримки клієнтів банку. У випадку якщо пристрій раптом видав зайві купюри, не сприймайте це як манну небесну. Радуватися вам знову-таки тільки до того дня, коли буде проведена інкасація. Краще виявіть громадянську свідомість і поверніть надлишок у банк, не забувши одержати документ, що підтверджує ваш вчинок.

Ні картки, ні грошей

Буває і так, що банкомат картку прийняв, ви ввели вірний Пін-код і вказали суму, а далі нічого не відбувається - машина зависла. Добре, якщо трапився технічний збій. А якщо це результат дій шахраїв? Який-небудь кримінальний кулібін міг запросто встановити спеціальний пристрій, що перешкоджає видачі картки, у надії на те, що ви підете, розчарувавшись, і тоді він зможе спокійненько забрати вашу картку собі. Що робити? У будь-якому разі постарайтеся дочекатися логічного завершення операції: повернення картки або появи на моніторі вікна, що запитує, "Вставте вашу картку". Якщо ж час іде, а банкомат як і раніше мовчить, не відходячи від каси, повідомте про те, що трапилося, по телефону в банк, а після того заблокуйте картку.

Свій серед чужих

Одна справа - одержувати гроші з "рідного" банкомата, і зовсім інше - з "чужого". У першому випадку послуга за рідкісним винятком нічого не коштує, а в другому з вас візьмуть комісію, що звичайно становить 1% і при цьому не менше 2 грн., хоча може досягати і 2% (в Ощадбанку) і навіть 3% (у Сітібанку). А в деяких країнах, наприклад у Великобританії і США, зустрічаються банкомати, які беруть додаткову комісію - у середньому $2,5. Правда, про цей збір машина обов'язково доведе до відома і без вашої згоди операцію не проведе. Що робити? Якщо ви змушені користуватися "чужим" банкоматом, то не має сенсу знімати занадто малу суму. А виявившись за кордоном, намагайтеся користуватися банкоматами, установленими не в магазинах і на вулицях, а в самих банках - там додаткову комісію не беруть.

Вирок оскарженню підлягає

Банкомат відмовляється видавати запитувану суму, при тому що гроші на рахунку є? На те можуть бути різні причини. Наприклад, у касі банкомата елементарно не вистачає коштів. Або ж залишилися тільки купюри дрібного номіналу і, щоб набрати потрібну суму, їх буде потрібно набагато більше, ніж машина в стані видати за один прийом (як правило, 30-40). Або ж потрібна сума не кратна наявним номіналам. Нарешті, рішення про обмеження по видачі готівки може виходити і від самого банку - з міркувань безпеки клієнта (раптом його карткою скористався зловмисник). Що робити? Спробуйте ввести меншу суму (або кратну більшому номіналу) і за необхідності повторіть операцію. Якщо ж на всі ваші наступні прохання банкомат відповідає рішучим "ні", зверніться до іншого банкомата, а у випадку його відмови - в "свій" банк.

Дивися, що кладеш

Останнім часом з'явилися банкомати з функцією прийому готівки. Тобто тепер є можливість не тільки зняти гроші з рахунку, але і поповнити його, погасити кредит, оплатити телефон. Зручно - нічого не скажеш. Але і тут можуть виникати проблеми. Наприклад, банкомат завзято відмовляється брати якусь купюру. Що робити? Не вставляйте в банкомат старі і пошарпані купюри, а тим більше випрані - у них можуть бути порушені деякі елементи захисту, і машина їх забракує. І звичайно, ніколи і ні за яких умов не "годуйте" банкомат монетами - тим самим ви тільки виведете його з ладу.

У радянські часи, та й на зорі незалежності України, громадяни збирали гроші роками, щоб придбати меблі, техніку або автомобіль. Тепер ситуація кардинально змінилася: досить мати при собі паспорт та ідентифікаційний код, щоб вийти з магазина з покупкою.

Життя в кредит прийшлося до душі українцям, однак для багатьох воно обернулося серйозними проблемами, вирішити які може тільки свідоме і грамотне ставлення до особистих фінансів. Але чи вміють українці розпоряджатися власними грішми: витрачати, накопичувати, інвестувати?

На думку експертів - ні. "Культура особистих фінансів в Україні залишається на дуже низькому рівні, - розповідає Тетяна Гришина, управляючий директор інвестиційно-банківського департаменту компанії "Altera Finace". Експерт упевнений, що, не маючи базових знань, неможливо раціонально розпоряджатися грішми. Тим більше, що середній клас, у якого з'являється надлишок грошової маси, в Україні тільки починає формуватися.

"Це питання залишається досить складним і у країнах з устояною ринковою економікою. Хоча якщо говорити про ці країни, то практика виділила це питання в самостійну сферу знань, що є об'єктом окремого курсу в низці закордонних бізнес-шкіл", - відзначає вона.

Низький рівень фінансової культури в Україні відзначає і генеральний директор КУА "ПІО ГЛОБАЛ Україна" Андрій Радченко. За його словами, в Україні ще немає розуміння того, що "гроші повинні приносити гроші", тобто працювати. "Люди звикли, скоріше, працювати на когось, ніж на себе. Можливо, у тих, кому сьогодні 40-50 років, це залишилося із часів СРСР, коли роботодавець забезпечував більш-менш стабільне майбутнє, а починати власний бізнес було ризиковано", - відзначив Радченко, додавши, що сьогодні організація особистого бюджету українців, як правило, обмежується сумою, накопиченою на "чорний день", що перебуває на депозиті в одному з банків.

Одна з перешкод на шляху розвитку культури особистих фінансів - відсутність знань у цій сфері. Оскільки вітчизняний ринок послуг "money management" поки слабо розвинений, українцям доводиться добувати необхідні знаннями власними силами. "Зараз в Україні йде освітній період щодо можливостей особистих фінансів. Люди починають читати спеціальну літературу, користуватися послугами консультантів, щоб більше довідатися про це, - відзначає Радченко. - На мій погляд, займатися цим повинні, у тому числі, і фінансові установи - банки, інвестиційні інститути - це в їх же інтересах. Я думаю, через три-п'ять років можна чекати результату".

Тягар кредитів

Основною причиною "провалу" сімейних бюджетів в Україні залишається невміле використання кредитів. За словами директора КУА "Фінком Есет Менеджмент" Павла Ружицького, дисонанс в устояний фінансовий світогляд вніс споживчий "бум". "Темпи збільшення споживчого кредитування виглядають вражаюче. Крім цього, бурхливо росте карткове кредитування" - відзначає він.

Експерт ділить ставлення українців в сфері особистих фінансів на три основні типи. "Більшість людей із середнім статком схильні витрачати стільки, скільки вони заробляють із підтримкою якогось рівня "непорушного запасу", тобто їхні заощадження перебувають приблизно на постійному рівні. Другий тип людей схильний витрачати більше, ніж заробляє, і жити, таким чином, у кредит. Це не є неприйнятним, якщо рівень заборгованості перебуває в певних рамках і не росте неконтрольовано.

І, нарешті, психологія третього типу людей припускає постійне заощадження в певній пропорції до доходів. "Золоте правило" заощадження (не макроекономічне, а емпіричне) говорить, що, незалежно від рівня доходів, потрібно "відкладати" одну третину заробленого. Саме на цих людей, у першу чергу, орієнтовані фінансові організації, що прагнуть залучити ресурси фізичних осіб", - підкреслює Ружицький.

Відповідно до класичних канонів, прийнятною є поточна заборгованість на рівні, що не перевищує трикратного місячного доходу фізичної особи. "На жаль, "кредитні спокуси" тягнуть деяких людей в "кредитні сітки" і приводять до рівня заборгованості зі значно більшими коефіцієнтами. Це створює додаткові проблеми як для самих позичальників, так і для фінансових організацій", - відзначає директор "Фінком Есет Менеджмент".

Якщо говорити про заборгованість не за споживчими програмами (наприклад, іпотечне кредитування), то, у цьому випадку, мова йде не про співвідношення заборгованості до доходів, а про покриття доходами виплат по тілу і відсотках кредиту. "Оптимальне значення цього співвідношення повинно бути не менше 1,5, а краще 2, що, знову ж, далеко не завжди витримується", - підкреслив Ружицький.

Експерти сходяться на думці, що частка виплат по кредитах не повинна перевищувати 25-30% сімейного бюджету, як максимум - 50%. "Незважаючи на те, що для одержання позики банк ставить умову, щоб щомісячні виплати по кредиту не перевищували 50% доходу, не варто розраховувати бюджет у такий спосіб. В ідеалі бажано, щоб стаття витрати на виплати по кредитах не перевищувала 25% загального сімейного бюджету, тоді залишиться ще три чверті, які можна буде правильно розподілити на необхідні потреби, - відзначила Короткова. - Щоб особистий бюджет був ефективний, треба, насамперед, реально оцінювати свої можливості і хоча б не брати кредити, які потім не під силу буде виплатити".

"Золоті правила" сімейного бюджету

Основний принцип організації сімейного бюджету - це, звичайно, здоровий глузд. "Не варто лінуватися, треба прораховувати сімейний бюджет і планувати його заздалегідь, щоб статті витрат не виявилися зненацька більшими, ніж статті доходів", - підкреслює начальник управління стратегічного маркетингу банку "АРМА" Короткова.

На думку гендиректора "ПІО ГЛОБАЛ" Радченка, з найбільшою вигодою дохід сім'ї розподіляється в такий спосіб:

- 10% - в "пенсійну скарбничку". Ці гроші не витрачаються ні за яких умов.

- 10% - витратити собі на втіху.

- 10% необхідно вкласти в розвиток себе або сім'ї - це може бути навчання, спорт.

- 10% варто витратити на благодійність. Як саме

- кожний вирішує для себе сам: перерахувати на рахунок дитячого будинку або допомогти родичам.

- 10% - заощадження довгострокового періоду, на великі покупки - квартиру, меблі, автомобіль або виплати по кредиту.

Залишається 50% - для поточних потреб сім'ї. "Така модель дозволяє бути фінансово незалежним, купувати великі речі, дозволяти собі покупки заради задоволення, планувати майбутнє", - відзначає Радченко.

Директор колекторської компанії "XPOINT" Василь Голда пропонує свій варіант розподілу витрат:

- 35% - житлові витрати. Ця група включає оплату комунальних послуг, оренди або іпотечного кредиту, страхування будинку або квартири, податки на нерухомість та ін.

- 20% - транспортні витрати, тобто витрати на покупку (кредитування, лізинг транспортного засобу), страховку, технічне обслуговування, бензин і паркування.

- 15% -різні боргові зобов'язання: оплата по кредитах на придбання різних споживчих товарів, оплата податків, включаючи податки з додаткових трудових доходів і податок на власність, оплата боргових зобов'язань по кредитних картках.

- 10% - мінімальна сума, що відкладається у вигляді заощаджень.

- 20% - всі інші витрати, включаючи харчування, одяг, дитячі витрати, медичне обслуговування і т.д.

Вибираючи найбільш підходящий "формат" витрат, важливо пам'ятати, які фінансові завдання стоять перед сім'єю. Якщо початкові придбання - квартира, меблі, автомобіль - ще не здійснені, варто розробити твердий графік, у якому значна частина коштів буде накопичуватися і/або інвестуватися для оплати великих покупок. Якщо ж сім'я вже зробила базові придбання, можна скоротити частку заощаджень, збільшивши статтю витрат на відпочинок і розваги, а також на поточні і сезонні покупки.

Як змусити гроші працювати

На сьогоднішній день найпоширеніша форма вкладень особистих коштів в Україні - банківський депозит. Однак, поряд з інвестиціями в банківські метали та нерухомість, останнім часом з'явилися і продовжують з'являтися нові фінансові продукти, які або вдосконалюють, диференціюють умови депозиту, або пропонують йому принципову альтернативу. "Серед останніх можна відзначити можливість інвестувати в інститути спільного інвестування (ІСІ), представлені фондами різних форматів", - розповідає Ружицький.

Основна відмінність інвестування у фонди від депозитних програм банків для конкретного інвестора полягає в тому, що фонд потенційно може забезпечити прибутковість, що значно перевищує процентну ставку по депозиту, але це обертається підвищеним ризиком вкладень. "Фонди, на відміну від банків, не гарантують прибутковість, вона залежить від формату фонду і динаміки економічної кон'юнктури. Тому успішність таких вкладень залежить, у першу чергу, від правильності вибору конкретного фонду та компанії, під управлінням якої він перебуває", - відзначив експерт, додавши, що позитивний результат таких інвестицій залежить у набагато більшій мірі, ніж при заощадженні на депозиті, від рівня економічних пізнань інвестора.

Експерти наполягають, що базові знання в сфері інвестицій є головною запорукою успіху. Якщо ж сума інвестицій велика, то навіть власної фінансової грамотності може бути недостатньо. "Людям з великим обсягом коштів (як правило, від $50 тис.) доцільно залучати для управління інвестиціями консультанта - інвестиційного банкіра. В усім світі існує практика Private Banking, і в Україні цей напрямок починає набирати обертів останнім часом", - відзначає Гришина.

Разом з тим, одним із кращих способів інвестувати експерти називають створення власного бізнесу. "Ризик великий, але і доходи відповідні. Інші способи менш ризиковані і, відповідно, менш дохідні. Другим після власного бізнесу можна вважати колективне інвестування - передавати кошти в управління, приміром, пайовим інвестиційним фондам (ПІФам). Найменш дохідний спосіб на сьогоднішній день - банківський депозит. Це, скоріше, спосіб збереження коштів, ніж їх збільшення", - вважає Радченко.

Крім того, за його словами, можна заробити на зростаючих ринках. "Приміром, купити земельну ділянку за невеликою ціною, знаючи, що через кілька років її можна продати дорожче", - говорить експерт.

Уже сьогодні в Україні існує безліч способів зберегти і примножити гроші. При цьому важливо чітко планувати власний бюджет, тверезо оцінювати ризики і не переставати вчитися грамотному поводженню з фінансами.

Існує закон залежності прибутковості до ризиковості. При малому ризику отримується малий відстоток, прикладом є банківські депозити: дохідність до 17% у грн., гарантія - фонд гарантуваня вкладів.

Новим на ринку України є послуги з управління приватним капіталом фізичних осіб, зокрема в даному пості хочу розповісти про компанії за допомогою якої, я інвестував свої кошти під 48% річних у долларі США. Зразу хочу зазначити, що мій фінансовий план щодо інвестицій і  вкладення у цей інструмент становить 20% моїх інвестицій.

Компанія „Ліонебанк Україна” представляє на ринку України принципово новий продукт, що дозволить потенційним клієнтам інвестувати свої кошти на всі основні фондові ринки миру. Продукт розрахований винятково для фізичних осіб - громадян України. Компанія надає консалтингові послуги з ознайомлення населення із принципами роботи компанії Lionebank International, її структурою, динамікою розвитку й основних ринків інвестування. Робота „Ліонебанк Україна” носить також і загальноосвітній характер, спрямований на підняття загального рівня фінансової культури й базових знань в області керування особистими фінансами.

Особлива увага приділяється характеристиці інвестиційних програм компанії Lionebank International, які представлені на ринку України. Ці програми розраховані для громадян, що володіють тимчасово вільними коштами, і бажаючих розмістити ці кошти з метою захисту від знецінювання або з метою збільшення. Якщо співвідношення прибутковості й ризиків у продуктах, запропонованих Lionebank International, пасують потенційному інвесторові й він проявляє бажання стати клієнтом компанії, фінансові консультанти „лионебанк Україна” роблять послуги із супроводу всього циклу операції (відкриття рахунку, укладання договору, нарахування й виплата відсотків, закриття рахунку).

На сьогоднішній день, фізичним особам - резидентам України доступні наступні інвестиційні програми:

1. Інвестиційна програма „класична”;

2. Інвестиційна програма „накопичувальна.

3. Інвестиційна програма „5 x 5”.

Характеристика інвестиційної програми „класична”:

строк інвестиційного внеску - 6 місяців;

виплата відсотків - щомісяця;

ставка щомісячного доходу - 4%;

сума внеску - від $250 до $30000;

вступний вік - з 18 років;

необмежена кількість вкладників;

необмежена кількість інвестиційних рахунків на один вкладника;

можливість дострокового зняття грошей - немає.

Характеристика інвестиційної програми „накопичувальна”:

 строк інвестиційного внеску - 12 місяців;

виплата відсотків - по завершенні внеску;

ставка доходу - 54%;

сума внеску - від $250 до $30000;

вступний вік - з 18 років;

необмежена кількість вкладників;

необмежена кількість інвестиційних рахунків на один вкладника;

можливість дострокового зняття грошей - немає.

Ця програма передбачає збільшення прибутковості для своїх клієнтів за рахунок реінвестування щомісячних виплат по вкладу.

Характеристика інвестиційної програми „5 x 5”:

строк інвестиційного внеску - 5 місяців;

виплата відсотків - щомісяця;

ставка щомісячного доходу - 5%;

сума внеску - від $5000 до $30000;

вступний вік - з 18 років;

кількість вкладників обмежена кількістю інвестиційних рахунків;

кількість інвестиційних рахунків - 55;

можливість дострокового зняття грошей - немає.

Виплата відсотків по всіх програмах відбувається першого робочого дня місяця, що випливає за нарахуванням, шляхом переказу коштів на особисту пластикову карту Приватбанку (гривнева).

Відкриття інвестиційного рахунку

Для того щоб відкрити інвестиційний рахунок і стати клієнтом Lionebank International потрібно:

1. Укласти з консалтинговою компанією „Ліонебанк Україна” договір про надання консалтингових послуг. Плата за надання консалтингових послуг становить 500 гривень поза залежністю від суми інвестиційного внеску.

2. Подати заява на відкриття інвестиційного рахунку фінансовому консультантові компанії „Ліонебанк Україна”. Шаблон заяви можна одержати в офісі компанії або скачати на сайті.

При заповненні заяви клієнт заповнює наступні обов'язкові поля:

- П.І.Б.;

- сума внеску;

- термін дії внеску;

- код партнера;

- реквізити власного банківського рахунку;

- повна контактна інформація.

 При цьому клієнт зобов'язується вносити повну й правдиву інформацію.

До заяви обов'язково додається копія паспорта й ідентифікаційного коду.

3. Заповнити заяву на відкриття особистої пластикової карти Приватбанку.

Рахунок карти відкривається в національній валюті України - гривні.

До заяви обов'язково додається копія паспорта, ідентифікаційного коду й, за бажанням, фотографія формату 3x4див.

Видатки по відкриттю й обслуговуванню класичних карт VISA оплачує компанія „Ліонебанк Україна”.

4. Внести гроші на інвестиційний рахунок.

Інвестиційні внески починають працювати вже з наступного робочого дня з моменту поповнення. Отже, відсотки по внеску нараховуються за кожниний робочий день не повного місяця, починаючи з першого дня роботи внеску.

Наприклад: Ви поповнили рахунок 20 травня 2007 року на суму $10 000. Ваш внесок починає працювати з 21 травня. Внесок працює ще 9 робочих днів у травні. 1 червня клієнт одержить суму, вирахувану по ставці 9/23*0,04*10000 або $156,5.1 липня 2007 року клієнт одержить $400 за повний місяць роботи.

Після закінчення роботи інвестиційного внеску, клієнт протягом 10 календарних днів має право продовжити дію внеску на тих же умовах, змінити умови внеску або зняти кошти з рахунку. Якщо протягом 10 календарних днів клієнт не повідомляє фінансових консультантів про своє рішення - компанія автоматично пролонгує договір із клієнтом на колишніх умовах.

В цьому блозі буде відображатися інформація про фінансові установи, з якими я працю, про які я маю певний досвід, моя думка про їх продукти і компанії загалом...